На даному сайті ви можете знайти всю необхідну інформацію про Пірванченську гімназію
Школа була створена та введена в експлуатацію 11 листопада 1990 р. Вміщує 108 учнів. На даний навчальний рік навчається 56 учнів, з них у 2-4 класах - 21, у 5-9 класах - 35 учні. В школі функціонує 9 класів. Вчать учнів 19 педагогів, з них 5 Вищої категорії, 8 - Першої категорії, 1- Другої категорії1, 5 - Спеціалісти. Також 1 має звання старший вчитель і 1 - вчитель-методист. В школі є 7 кабінетів: іноземної мови та світової літератури, історії, української мови та літератури, фізики і хімії, географії і біології, початкових класів (української мови), початкових класів (математики). Є також дитяча організація "Козацька республіка". Працює в школі гурток "Люби і знай свій рідний край".
Проблемне питання "Сучасний урок. Компетентісний підхід до навчання та виховання учнів".
Перша пам'ятка про освітню роботу в с. Пірванче датується 1892 роком. В цей час в селі діяла церковно - парафіяльна школа . Спеціально відведеного приміщення для навчання дітей не було . Навчалися в основному в сільських домівках. Багато часу школа знаходилася в хаті Няйка Матвія. Отримали новозбудоване приміщення школи сільські діти в 1933 році . Будівля була велика і простора ( навчалися в ній школярі до 1990 року ).
Першим директором школи став поляк Станкевич Юзеф, який працював з 1933 по 1937 р. З 1937 по 1941 рік школу очолював теж поляк Садовнік Ф. Ю., який разом із дружиною Марією зробили багато у справі навчання і виховання учнів. Жителі села, яким доводилося пізнавати ази науки в цей час, дуже тепло відгукувалися про них. Це були розумні, інтелігентні, порядні, всерозуміючі люди. Але в силу об'єктивних причин в 1941 році їм таємно довелося покинути село і виїхати до Польщі.
В період війни школа працювала не постійно. ЇЇ директорами були в 1941 -1942 р.- Боярський М. О.,з 1944 по 1947 р.- Грахівська Н. А. Потім директорами школи були : Шевченко Ф. Д., Каспіч Л. ,Гопкало М. Д. Куціль В. Г., Лєнц С. Р.
В 1956 році директором школи став Карпов В. С., який був хорошим організатором і талановитим керівником, а ще вчителем від Бога. Його любили і поважали діти, шанували батька. За період його директорства було багато зроблено для покращення матеріальної бази школи. Було збудовано приміщення на три класні кімнати, льох, шкільну їдальню, посаджений сад.
Володимир Семенович був справжнім ентузіастом. Він дбав не тільки про матеріальну сторону і навчальний процес,а намагався дати дітям більше : показати культурні і історичні пам'ятки. А тому екскурсії стали невід'ємною частиною його роботи.
Діти бували в театрі(м. Луцьк), в цирку ( м. Львів). А які були захоплюючі екскурсії в Київ,Крим, Білорусію (Брест, Мінськ, Хатинь), Прибалтику, Росію ( Ленінград, Москва). Нашим дітям вдалось покупатися і Чорному,і в Балтійському морях. Така самовіддана праця директора високо оцінювалася. Школа завжди була однією із кращих в районі по всіх показниках. Володимир Семенович був нагороджений знаком «Відмінник народної освіти». Але через хворобу Володимиру Семеновичу прийшлося залишити школу.
З цього часу директором школи був призначений Бобицький В. Г., ветеран Великої Вітчизняної війни, учасник бойових дій, який гідно прийняв естафету від свого попередника. За період його роботи школа й надалі утримувала позиції кращої в районі. Подорожі, екскурсії, цікаві і змістовні виховні заходи, захоплюючий навчальний процес, тісний взаємозв'язок з батьками і громадськістю були основою його педагогічної діяльності.
Глибоко в душі Василь Григорович виношував мрію про будівництво нової школи. У тісній співпраці з головою колгоспу «Дружба» Романюк Г. Г. він зробив проектно-кошторисну документацію і заклав будівництво нової школи. За свою самовіддану працю Василь Григорович був удостоєний високої нагороди, було присвоєно звання «Отличник народного образования СССР». Його роботу продовжила мудрий і виважений керівник Кащенюк Р. Я.
1 вересня 1989 року на посаду директора Пірванченської школи була призначена Кащенюк Раїса Яківна, вчительська робота якої на той час була вже високо оцінена . Її було вручено Почесну Грамоту Президії Верховної Ради України . В цей же рік розпочалося будівництво нової школи . На плечі новопризначеного директора ліг неабиякий вантаж, адже навчально-виховний процес потрібно було поєднувати із різними господарськими справами, яких вимагало будівництво . Але в цей напружений час Раїса Яківна не залишилася сама . Постійно підтримували її і в усьому допомагали Бобицький В. Г., який був наставником новопризначеного директора, заступник директора Кунчик П. І., а також голова колгоспу «Дружба» Романюк Г. Г. Саме вона була одним із ініціаторів будівництва нової школи, всіляко допомагала, бо знала, що без матеріальної, фінансової допомоги колгоспу будівництво може затягнутися на роки .
Поряд також були вчителі, батьки, учні – старшокласники . Їхня допомога найбільш потрібна була тоді, коли всі роботи йшли до завершення . Ніхто не рахувався з часом, працювали вечорами, ночами, готуючи школу до відкриття.
І ось 11 листопада 1990 року. Це святковий день, який зібрав на подвір'ї новозбудованої красуні гостей, батьків, вчителів, учнів. Тут вперше малиново прозвучав шкільний дзвінок .
А далі знову потяглася напружена робота, бо багато ще потрібно було різних матеріалів, меблів, навчального приладдя, щоб укомплектувати приміщення так, щоб воно відповідало сучасним вимогам . Кожен день Раїси Яківни був розписаний по годинах, хвилинах. Спокій її міг тільки снитися. Бо ще ж неабияких зусиль вимагала основна вчительська робота. Уроки, педагогічні ради, засідання методичних об'єднань…Вона розуміла, що працювати потрібно було так, щоб школа і надалі отримувала першість у районі. І це її вдавалося, бо поряд був творчий вчительський колектив, який працював дружно і злагоджено. Учні отримували високі знання з основ наук і, як наслідок – призові місця на олімпіадах, конкурсах. Учні були учасниками обласних олімпіад з хімії (до речі саме хімії навчала школярів Раїса Яківна). На належному рівні була виховна і спортивна робота .
2021 р. школі було надано статус " Пірванченська гімназія".
